На засіданні було підкреслено, що організаційні засади проведення ЗПТ потребують конкретизації на основі досвіду, який вже напрацьовано в Україні та з урахуванням специфики діючої нормативної бази стосовно обігу наркотичних речовин. Також було зазначено, що проект наказу МОЗ «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії для наркозалежних з опіоїдною залежністю» пройшов випробування громадським обговоренням, результатом якого була значна кількість пропозицій, що надійшли від обласних управлінь охорони здоров’я та недержавних організацій. На засіданні РГ було також розглянуто «Типове положення про кабінет замісної підтримувальної терапії для наркозалежних з опіоїдною залежністю», до якого теж було запропоновано декілька змін та уточнень.

Головним чином запропоновані зміни стосувалися підходів до проведення ЗПТ для хворих на опіоїдну залежність, забезпечення якості її проведення, створення можливості для пацієнтів отримання по рецептах препаратів ЗПТ на термін до 7 днів та, як наслідок, зменшення кількості візитів пацієнтів для отримання препарату,  максимально можливого  спрощення документації, яка повинна вестись медичним персоналом ЗПТ, надання можливості лікарю самостійно визначати дози препарату для пацієнта, виходячи зі стану його здоров’я, та термін їх призначення в межах мінімальної та максимальної доз, визначених для цього пацієнта комісією закладу з доцільності призначення наркотичних засобів тощо. Директором Українського інституту досліджень політики щодо громадського здоров’я, членом робочої групи Сергієм Дворяком було запропоновано також змінити назву вищезгаданого наказу на таку: «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії для хворих із синдромом  залежності від опіоїдів».

Надані та затверджені під час засідання пропозиції будуть узагальнені та доопрацьовані, після чого проект наказу буде направлений на погодження в інші структурні підрозділи МОЗ та до зацікавлених Міністерств та відомств.

Питання щодо підготовки проекту наказу МОЗ про розподіл та перерозподіл метадону у 2011-2012 рр. висвітлив у своєму виступі  Олександр Лебега, старший фахівець з питань ЗПТ Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні». , який проаналізував дані щодо розширення ЗПТ у період 2011-2012 р.р.,, отримані від обласних управлінь  охорони здоров’я. Було вирішено, що цифри потреб у ЗПТ, надані ,деякими регіонами, потребують уточнення, оскільки значно менші за  розрахункові, виходячи з кількості диспансерної групи у цих регіонах.

Велику стурбюованість присутніх викликала ситуація, що склалася у Перевальській обласній психоневрологічній лікарні Луганської області. Доповідь із цього питання зробив Павло Скала, керівник відділу політики та адвокації МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні». За результатами перевірки, що її було проведено Луганським обласним ВБНОН, у процедурі провадження ЗПТ на базі лікарні було виявлено низку порушень, у тому числі – відсутність у лікарні ліцензії на роботу с наркотичними засобами. Внаслідок цього провадження ЗПТ на базі цієї лікарні було зупинено, а пацієнтів перерозподілено між Луганським обласним наркологічним диспансером і Стаханівським обласним психоневрологічним диспансером. Пан Скала в черговий раз нагадав, що в Одеській та Тернопільській областях тривають розслідування  кримінальних справ проти лікарів-наркологів обласних наркодиспансерів, а також закликав керівництво МОЗ України направити у регіони узагальнений лист-роз’яснення для попередження необґрунтованих звинувачень медичних працівників.

Засідання робочої групи пройшло під головуванням Олени Єщенко, заступника голови Комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам. У заході взяли участь керівники та члени громадських організацій, лікарі-практики, а також інші фахівці та зацікавлені особи.

Наскільки доступним є лікування ВІЛ для споживачів ін’єкційних наркотиків?: Наукова публікація з питань відданості лікуванню ВІЛ

Як відомо, Україна має один з найвищих показників розповсюдження ВІЛ/СНІД серед європейських країн – 1,63% населення. Частка ВІЛ-інфікованих серед споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН) на порядок перевищує відповідний показник для населення в цілому, складаючи, наприклад, 33% по м. Києву. Ця категорія й далі є основною рушійною силою поширення епідемії в Україні. Водночас, доступ ВІЛ-інфікованих СІН до засобів високоактивної антиретровірусної терапії (ВААРТ) значно нижчий, ніж представників інших категорій ВІЛ-інфікованих. Чому? На це є декілька причин, які й було досліджено у нижчезгаданій публікації.

У липневому числі авторитетного  журналу AIDS Care (Департамент США з питань охорони здоров’я) опубліковано результати дослідження, проведеного в Україні на матеріалах Київського місьского центру профілактики та боротьби зі СНІД. Авторами цієї наукової праці є група провідних вчених – Метью Мімьяга та Стівен Сафрен (Harvard Medical School), Сергій Дворяк (УІДПГЗ), Сарі Райзнер (Harvard School of Public Health), Річард Нідл (Pangaea Global AIDS Foundation) та Джордж Вуді (University of Pennsylvania and Treatment Research Institute).

Предметом виконаного дослідження стали структурні та індивідуальні бар’єри і сприятливі фактори щодо лікування СІН від ВІЛ-інфекції.

Основні бар’єри на шляху до формування відданості лікуванню ВІЛ можна поділити на декілька груп:

• утиски та дискримінація з боку правоохоронних органів (міліції),
• наявність опіатної залежності,
• складність режиму прийому ліків, побічні ефекти, несвоєчасний прийом ліків внаслідок забудькуватості пацієнтів, наявність супутніх психічних розладів,
• стигматизація ВІЛ.

Серед факторів, що підтримують відданість лікуванню ВІЛ, провідне місце посідають такі:

• застосування ЗПТ,
• підтримка з боку членів сім’ї та друзів,
• бажання пацієнта покращити стан свого здоров’я,
• встановлені сигнали-нагадування про необхідність прийняття ліків згідно з певним розкладом.